Я переглянув доступні списки кандидатів в депутати від партій.

Між іншим, більшість досі їх приховує, оскільки ведуться торги за місця. Я зробив висновки і скажу мабуть неприємну річ: для мене в парламенті менше зло патріотичні, але непрофесійні атошники, ніж професійні сутенери і танцівниці.

Якщо ви все життя думали про країну, їздили в зону ведення бойових дій і готові були життя віддати, вас ще можна навчити закони писати, бо патріотизм і любов до України у вас є. Якщо ви все життя займалися речами, які не мають жодного відношення до країни і думок про суспільство у вас досі не було, я не вірю, що така людина буде щиро дбати про інтереси країни.

До таких кандидатів, особливо які йдуть по столичних округах, у мене є питання: де ви були тоді, коли нещадно забудовували Київ?

Чому ви не захищали тоді інтереси киян? Все життя ви ходили по тусовках і п’янках, а тепер ви будете ходити по тусовках і п’янках з думкою про Україну?

Вибачте, я в таку історію не вірю. В Європі ще з школи готують управлінців, а ми така спеціальна нація, яка шукає їх по клубах і барах.