І чергове пояснення міської влади, що вони нічого не можуть вдіяти із забудовниками?
А хто Вам заважає:
- нарешті затвердити Генеральний план міста та визначити історичну зону української столиці, як це передбачено законодавством?
- узаконити статус памʼяток для ВСІХ архітектурно та історично значимих будівель Києва?
Тим часом «європейська міська влада» із «патріотичною Київрадою» штампує дозволи для будівництва торгово-офісних центрів на місці історичних будинків або по лінії метро.
Гуманітарна місія команди ВО «Батьківщина»: підтримка військових та медиків
Як син закарпатського "лісового мафіозі" Юрій Сойма "пиляє" гроші на Івано-Франківщині
Royal Pay Сергія Кондратенка: зв’язки з російською 1xBet, санкції та скупка українських банків
Церква забороняє: в які дні не можна пекти Паски, названі сприятливі дати
А коли кияни реагують на чергове злочинне і корупційне рішення, то посадовці Києва, як Герасим із тургенівського «МУМУ», бо він ніби й чоловік чесний та добродушний, але проти барині (в розумінні друзів-забудовників, які заплатили за вибори) не попреш!
Ще більше бісить той факт, що наші великі забудовники та їх владні захисники продовжують просувати в Києві «русскоміровські» назви. Це ж треба так любити російську імперію, щоб назватися «Тургеневъ»?!
Тут хочу нагадати слова нашого відомого письменника Івана Нечуй-Левицького, який у свій час неповторно описав красу Києва, про оцей російський, мовний і світоглядний знак - Ъ.
В його статті «Про НЕПОТРІБНІСТЬ великоруської літератури для УКРАЇНИ і словʼянщини» від 1878 року читаємо:
«Вони (росіяни) придержали розвиття вищої нашої верстви, бо й вона колись багато втеряла часу, поки вчилася в середніх школах по-великоруській, втеряла часу, може, не один десяток років. Скільки загаяли часу наші ученики, скільки списали паперу, поки видовбали собі в голову ту одну букву Ъ».
І далі подає сумний прогноз щодо наслідків від «дружби із братнім російським народом»:
«Україну жде погана перспектива в Росії, перспектива ТЕМНА як НІЧ, і тільки нові українські інтелігентні національні сили світять в тому темному будущому часі, як зірниця ранок. Сходь же, зоре, і поведи за собою пишне літнє гаряче сонце, щоб воно освітило всю Україну, прогнало сумну, пекельну ніч і повело за собою ясний день науки і просвіти - і волі, волі, волі…»
Побажаємо ж цього нашій рідній Україні й змученому, забудовниками і владними Герасимами із «Муму», Києву.
