Як це впливає на ліси, поля, стан повітря та скільки часу піде на подолання цих проблем – у інтерв’ю першого заступника Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Олени Крамаренко.
Руйнування Каховської ГЕС, знищення ворожими ракетами промислових підприємств, лісу і сільськогосподарських полів, забруднення грунтів, поверхневих вод – після завершення війни наслідки всіх цих жахливих руйнувань Україна долатиме десятиліттями.
Профільні служби зареєстрували більше 6 тисяч випадків шкоди довкіллю, завданих збройною агресією РФ. І це тільки те, що змогли зафіксувати фізично: доступу до деяких територій через війну і окупацію зараз просто немає.
Цього року від забруднення річок Сейм і Десна страждали Сумщина і Чернігівщина. Вода в цих річках на деякий час фактично стала непридатною. А під кінець літа і восени кілька областей країни накрив смог, через що Київ в деякі дні посідав перше місце у світі за рівнем забруднення повітря.
Збитки від окупантів довкіллю вже зараз оцінюють у трильйони гривень. Ця сума насправді значно вища, каже перший заступник Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Олена Крамаренко. У інтерв'ю РБК-Україна вона розповіла, яку шкоду екосистемі наносить війна, чому всім важливо берегти природні ресурси та як в Україні відчуваються зміни клімату.
Євгеній Медведовський назвав важливість Першої Парламентської конференції за участю держав Латинської Америки
Розпил на мільйони: у Кременчуцькій громаді готують масштабну схему
Криптомафія Match systems-Garantex під крилом російських спецслужб: гроші зникають, а знайти крайніх неможливо
Безкоштовний відпочинок у Карпатах: українці можуть насолодитися розкішною тишею за "просто так"
– Через забруднення Сейму і Десни у серпні в цих річках масово гинула риба, а місцевим мешканцям було неможливо набирати воду з колодязів. Яка ситуація з забрудненням зараз і чи є загроза для Дніпра, зокрема в межах Києва?
– Перш за все, хочу сказати, що зараз забруднення ми вже не фіксуємо. Ситуація стабільна. Вода зараз має природний колір, без специфічного запаху. Замору риби також не бачимо, а показники якості води характерні для цього періоду року.
Забруднення, яке ми спостерігали у серпні-вересні, зараз не просувається далі. Відбулося розбавлення, і ми бачимо, що показники якості води у річках поступово покращуються і досягають норми. Показники хімічного споживання кисню, розчиненого кисню по всіх контрольних пунктах – в межах норми.
Держводагентство, Держекоінспекція і далі продовжують моніторити стан вод. У зв'язку із стабілізацією стану перейшли від щоденного відбору проб до щотижневого для проведення досліджень. Також річку Десна насичують киснем за допомогою аераційних установок. Тому зараз вже точно можна сказати, що ситуація стабільна.
– Яка все-таки була причина забруднення? І чи треба робити ще щось, крім насичення води киснем?
– На сьогоднішній день поки що ніяких додаткових дій не потрібно. Повітря вже стало прохолоднішим, тобто вода охолоджується, і насичення води киснем відбувається природним шляхом.
Але науковими установами, які входять до науково-технічної ради Міндовкілля, напрацьовується план дій для оздоровлення річок Сейм та Десна. Окрім того, розробляються сценарії можливих надзвичайних подій такого характеру, як ми спостерігали із забрудненням Сейма та Десни, і як треба реагувати в першу чергу, якщо виникає щось подібне.
У цій ситуації ми побачили, як злагоджено відпрацювали відповідні органи: і органи місцевого самоврядування, і обласні державні адміністрації, і ДСНС, і Держекоінспекція, і інші структури. ПрАТ АТ Київводоканал теж працював з нами з першого дня. Коли це все сталося, всі намагалися не допустити погіршення якості води на водозаборах з цих річок. Звісно ця надзвичайна подія показала також наші слабкі місця, ми маємо покращити комунікацію з населенням.
Ну а причиною забруднення став скид виробничих стічних вод цукрового заводу на території рф, цей висновок поділяють усі наукові установи, що проводили дослідження. А дослідження проводили і Інститут гідробіології НАН України, і Інститут мікробіології та вірусології НАН України та багато інших установ, які дослідили досить детально відібрані зразки. Всі зійшлися на тому, що це органічна речовина, яка скинута з цукрового заводу.
– Також недавно ми знову стикнулися з горінням торф'яників. Через нього дуже забруднювалося повітря в кількох регіонах, а в один з днів Київ посів перше місце за рівнем забруднення у світі. Звідки ця проблема і як вона впливає на екосистему?
– Що таке торфовища? Це обводнені екосистеми, в яких відбуваються процеси накопичення нерозкладених рослинних решток, внаслідок чого утворюється торф. Зазвичай торфовища спалахують тоді, коли довго не було дощу і вони знаходяться в пересушеному стані.
Але загоряння торфовищ сьогодні – через підпали сухої рослинності, через вибухи внаслідок бойових дій під час війни. Також – через горіння лісових масивів, звідки вогонь перекидається на торфовища, і вони починають горіти.
Ця надзвичайна подія дуже складна з точки зору ліквідації. Чому? Бо торфовище зверху ми можемо погасити, залити його водою. Але внизу й далі тліють рештки, і вони можуть тліти і проникати глибше і глибше, а це ускладнює сам процес ліквідації горіння. І можу сказати, що на один квадратний метр пожежі для погашення торфовищ треба близько однієї тонни води. Це говорить про те, наскільки складно гасити і ліквідувати подібні пожежі.
Як це впливає на всіх нас? Дим піднімається вгору, і це все переноситься на дуже великі площі. Якщо продукти горіння скупчуються в повітрі у містах, ми відчуваємо той запах, і це все впливає на наше здоров'я. При таких пожежах шкода для здоров'я людини значно більша, оскільки виділяються токсичні речовини, як оксид і діоксид вуглецю, дрібнодисперсний пил, леткі органічні сполуки.
– Що з цим можна зробити?
– За кордоном природноорієнтовані рішення з запобігання пожежам на торфовищах зводяться до одного – заводнення та відновлення торфових боліт до того природного стану, в якому вони були до осушення. В Україні реалізують проєкти з відновлення осушених торфовищ, але їх небагато, і їх переважно проводять в межах природно-заповідних територій. Але навіть природоохоронний статус не завжди захищає від цієї проблеми.
Одним із механізмів, які дозволять зменшити руйнування і сприяти відновленню торфовищ, є прийняття законопроєкту № 4461 про Смарагдову мережу України. Її створили в рамках Бернської конвенції, а розробляла її Рада Європи для охорони дикої природи і природних середовищ існування на європейському континенті і поза межами ЄС.
– Що це дало б нам на практиці?
– Це б допомогло зберігати природні види та їх середовища існування на міжнародному рівні. Мережа допомагає захищати рідкісні та зникаючі види тварин і рослин, а також важливі природні оселища, зберігаючи їх для майбутніх поколінь. Країни, що входять до мережі, зобов’язуються дотримуватися спільних стандартів охорони природи, а це полегшує зусилля щодо збереження біорізноманіття на рівні всього континенту.
Включення певних територій до Смарагдової мережі сприяє впровадженню екологічно стійких методів управління природними ресурсами, а це допомагає зберігати екосистеми.
Також після приєднання України до Європейського Союзу буде забезпечено суттєве фінансування заходів охорони відновлення видів і оселищ на територіях мережи Емеральда (Мережа Емеральд – природоохоронні території, які створюють на вимогу Бернської конвенції у всій Європі для збереження видів і оселищ, яким загрожує зникнення в масштабах усього континенту – ред.).
А вже зараз є більш ефективний підхід – повернення рівня грунтових вод в місцях, де раніше видобували торф.
Зараз також все, що відбувається через зміну клімату, зміну температури, – все це впливає і на ґрунтові, і на поверхневі води. В природі всі ці процеси дуже пов'язані. Тому треба дуже бережливо відноситися до води, раціонально використовувати її, щоб зберігати наші поверхневі і підземні води.
– Ви згадали зміни клімату. Які саме зміни клімату зараз помітні в Україні? Чого не було, наприклад, ще 10 років тому?
– Причин зміни клімату дуже багато. В першу чергу це діяльність самої людини. В Україні ми спостерігаємо теплі зими, посушливе літо, відсутність опадів. Вже в цьому році це призвело до обміління деяких річок. Тому ми маємо ощадливо використовувати природні ресурси і зменшувати негативний вплив на довкілля.
Через війну збільшилися викиди парникових газів. Ці викиди сприяють підсиленню глобального потепління та прискоренню кліматичних змін, і це вимагає міжнародної реакції. Протягом лише одного року війни викиди досягли рівня, який перевищує річні показники деяких країн.
Загальна кількість викидів, спричинених війною, (іншими словами, виключно військові викиди CO2), склала 180 млн тонн CO2-еквіваленту. Для порівняння, це більше, ніж річні викиди таких країн, як Австрія (73,4 млн тонн), Норвегія (72,1 млн тонн) та Румунія (102,7 млн тонн).
Такі дані в черговий раз говорять нам про те, який колосальний вплив воєнних дій іде на збільшення обсягів парникових газів. Це ставить під загрозу міжнародні зусилля по зменшенню викидів у атмосферу, по боротьбі з глобальним потеплінням.
І це також нагадування про те, що воєнні конфлікти можуть мати далекосяжні наслідки для екологічної стійкості нашої планети. Це вимагає від міжнародного співтовариства активних дій, щоб зменшити такі впливи, і щоб реалізувати стратегії відновлення та адаптації.
– 8 жовтня Верховна Рада схвалила в цілому закон №11310 про основні засади державної кліматичної політики. Які зміни це за собою потягне?
– Цей закон ставить перед нами завдання, які ми повинні виконати в процесі до нашої кліматичної нейтральності до 50-го року. Це визначатиме також архітектуру кліматичного врядування України, фінансові інструменти для досягнення кліматичних цілей, і описує цілі нашої кліматично політики після війни.
Це також покрокові завдання, які ми як держава маємо виконати, щоб не допускати змін клімату і як можна зупинити зміни, які відбуваються зараз. Цим ми долучаємося до зусиль, які докладаються до боротьби зі зміною клімату в усьому світі. Цей закон – євроінтеграційний, тобто частиною низки законодавчих змін, які ми маємо прийняти в рамках нашого прагнення вступу до Європейського Союзу.
Це рамковий закон, який дає загальний курс, як і куди нам рухатися. А вже далі будуть прийняті підзаконні акти, які будуть унормовувати кліматичну політику більш конкретно.
– Давайте повернемося до екологічних проблем в Україні, які виникли через війну. Чи вдається фіксувати всі ці проблеми? Бо є ж і окуповані території, куди немає доступу.
– Фіксація шкоди довкіллю – тривалий процес. Органи екологічної інспекції отримують повідомлення про можливі факти такої шкоди, в тому числі через сайт "Екозагроза".
У нас підписані меморандуми з органами прокуратури, Нацполіції, Служби безпеки України, експертними службами Міністерства внутрішніх справ. Затверджений порядок взаємодії Міндовкілля та Міноборони. Зараз є 7 затвержених методик, як саме ми визначаємо і розраховуємо шкоду та збитки довкіллю. Цей збір даних, звісно, ще не закінчений. Бо деякі території окуповані, деякі заміновані. І доступ до цих територій буде тільки після деокупації і після розмінування.
На "Екозагрозі" у відкритому доступі є дашборд з даними про шкоду довкіллю від війни. Сьогодні він показує суму збитків довкіллю у понад 2,6 трильйони гривень. І це лише орієнтовна сума.
Серед найбільш кричущих злочинів окупантів – підрив Каховської ГЕС. Після катастрофи у поверхневих водах нижнього Дніпра фіксували перевищення гранично допустимих концентрацій відразу декількох забруднюючих речовин. Це не кажучи про те, скільки шкоди було нанесено самим людям.
Загалом орієнтовна сума збитків, які були завдані підривом ГЕС довкіллю – понад 146 мільярдів гривень. Ми опинилися в ситуації, коли постраждало більш ніж 1144 домогосподарств. А площа підтоплених лісів складає вже 63,447 гектарів.
За кожним фактом збитків матеріали направляють до правоохоронних органів, дані вносять до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено Кримінальним кодексом України.
Офіс Генерального прокурора проводить розслідування у 206 кримінальних провадженнях у воєнних злочинах проти довкілля. 14 з них – з попередньою правовою кваліфікацією "екоцид" за ст. 441 Кримінального кодексу України.
Проводимо і міжнародну верифікацію шкоди і збитків довкіллю. В цьому нам допомагають ОБСЄ, Світовий банк, Програма розвитку ООН. Вони нас консультують, ми разом верифікуємо наші методики. Також вже сформовано готові критерії збитків, які Міжнародний реєстр може взяти за основу під час розробки своїх правил, якими буде керуватися при внесенні даних про шкоду довкіллю до міжнародного реєстру.
Створюється ІТ-платформа для передачі до реєстру екологічних збитків, завданих Росією. Коли у міжнародному реєстрі відкриється категорія "Довкілля", ми будемо вже готові вносити всі документи, щоб подати доказову базу.
– Наскільки в цілому великими є масштаби шкоди довкіллю, завдані Україні Росією під час війни?
– Наразі зафіксовано понад 6 тисяч випадків шкоди довкіллю, завданих збройною агресією РФ. Шкода довкіллю від війни, як я вже казала, складає понад 2,6 трильйони гривень. Серед них 1 трлн грн – забруднення ґрунтів, 773 млрд грн – забруднення атмосферного повітря продуктами горіння, 84 млрд грн – забруднення вод. 628 млрд грн – це збитки природно-заповідному фонду.
За останнім дослідженням міжнародних і національних експертів, викиди парникових газів за два роки війни склали близько 180 млн тонн СО2. Шкода, завдана Російською Федерацією клімату за 24 місяці війни, становить 32 млрд доларів США.
Окрім тисячі смертей і руйнування важливої інфраструктури, ще одна, менш очевидна, але і не менш важка криза – криза для довкілля. Наслідки обстріляних заводів і вигорання через обстріли лісів відчують не тільки природні екосистеми, а і люди.
Важкі метали, такі як ртуть і свинець, входять до складу сполук, які використовують для детонації вибухових речовин. Кількісно найважливіші сполуки у звичайних боєприпасах – вибухові речовини. Це тротил, октаген, сірка, гексоген і тетрил. Всі вони несуть загрозу для здоров'я людей.
Найбільшої шкоди завдають ракети. Їхнє паливо отруює ґрунт і воду, провокує хімічне забруднення довкілля. Пожежі спричиняють викиди у повітря, забруднення атмосфери, і ще вони знищують родючий шар нашої землі. У майбутньому такі деградовані ґрунти довгий час не можна буде використовувати для сільськогосподарського виробництва, вони не даватимуть врожай. Тобто вони будуть законсервовані.
Речовини можуть потрапляти у підземну воду, забруднюючи колодязі, скважини та річки. Думаю, що ми та наше довкілля ще довго будемо відчувати на собі вплив цих речовин.
Щодо відходів руйнації, то тут небезпеку можуть нести тільки ті частини зруйнованих будівель, які містять азбест чи кварц. Загалом ці відходи руйнації можна розміщувати на спеціальних відведених локаціях, де їх сортують. Після вилучення з них небезпечних елементів, їх можна потім використовувати під час відновлювальних робіт, або для підсипки зруйнованих доріг, чи для виготовлення інших будматеріалів.
Але питання створення таких місць і видалення таких відходів ускладнюється через те, що деокуповані території обстрілюють, а на лінії зіткнення ведуться бойові дії.
– Ви сказали, що ми ще довго будемо відчувати наслідки війни в екології. Про який хоча б приблизний проміжок часу можна говорити? Це 20, 50 чи 100 років?
– Якщо ми говоримо про відновлення згорілого лісу, то відновлення лісу займає орієнтовно 90 років. А ліс – це якраз наші "легені".
– А на який період можуть бути законсервовані ґрунти, до яких зараз ми не маємо доступу через окупацію?
– Зараз без дослідження цих територій ми не можемо сказати, на який час ми можемо відкласти їх використання. Після деокупації й розмінування ми проведемо дослідження, які дадуть змогу зрозуміти, які грунти відновляться достатньо швидко, а які доведеться законсервувати. Зараз на це питання важко відповісти.
– А як швидко можна ліквідувати наслідки забруднення питної води?
– Це залежить від багатьох факторів. Зараз дуже ретельно і дуже скрупульозно ведуть роботи і дослідження наші водозабори, тому ризиків для питного водопостачання немає.
І я зараз говорю про якість води не лише у Київській області. Там, де зруйновані водозабори, ми їх відновлюємо, щоб забезпечити питною водою населення Миколаївщини, Херсонщини, Кривого Рогу і всіх цих місць, де є подібні проблеми.
– Країни під час війни активізували нам різнопланову допомогу: від прийому біженців до постачання озброєння. А як допомагають нам ліквідовувати наслідки війни для екології?
– Від багатьох партнерів ми отримуємо допомогу з відновленням заповідних установ, які постраждали від бойових дій. Допомагають зі створенням мереж реабілітаційних центрів для тварин. Наприклад, уряд Литви надає допомогу одному з українських Нацпарків – Пуща Радзивіла.
Наші пріоритети по відновленню – це розмінування заповідних територій та лісів, закупівля відповідного обладнання, проведення довгострокового моніторингу компонентів довкілля, моделювання розвитку ситуації, закупівля пересувних лабораторій для моніторингу вод, повітря, ґрунтів, гранти для відновлення та екомодернізації наших підприємств.
Нам допомагають закуповувати реактиви, щоб ми могли проводити моніторингові дослідження. Це життєво важливо. Бо через такі ситуації, які були з терактом на Каховській ГЕС, з забрудненням річки Сейм, нам складно з компонентами, які для таких досліджень потрібні. Співпрацюємо і в закупівлях обладнання для якісного очищення води, яка потрапляє в наші домівки.
Ми розуміємо, що далі в Україні стоїть питання відновлення. І відновлюватися нам потрібно буде екосвідомо. Щоб відбудувати в тому числі й нашу промисловість вже за новими, сучасними екологічними підходами.
Природа завжди сама має здатність відновлюватися. Але ми, як люди, які постійно використовують її ресурси, повинні їй максимально допомагати. І, звичайно ж, не шкодити.