Шмигаль відкрито фінансуватиме ДТЕК Ахметова, всі інші зачекають

Про це пише блогер Мар’ян Ощановський у своїй колонці на Цензор.нет.

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль вирішив вчергове вдатися до лобіювання інтересів найбагатшого підприємця України Ріната Ахметова. Наприкінці тижня уряд ухвалив рішення про розширення програми пільгового кредитування, відомого як програма "5-7-9". Тепер кредити за зниженою ставкою коштом платників податків зможуть брати теплові електростанції та теплові електроцентралі. Дві третини потужностей з виробництва електроенергії на ТЕС забезпечують станції ДТЕК Енерго, що належить Ахметову.

Кризові гроші

Програма "5-7-9" від початку була розрахована на підтримку мікро, малого і середнього бізнесу з оборотом до 20 млн євро на рік (приблизно 800 млн грн.). Її суть полягає в тому, що отримувачі пільгового кредиту сплачують всього 5%-7%-9% річних (залежно від розмірів і цілей), а різницю між цією ставкою і ринковою вартістю грошей банку покриває уряд коштом платників податків. Згодом програму розширили на підтримку боротьби з covid-19, допомогу агрокомпаніям, а з початком повномасштабного вторгнення додали і "антивоєнні" заходи - кредити на поповнення оборотних коштів під 0% річних на час дії воєнного стану. При цьому перед початком великої війни крупні банки просили Нацбанк і Мінфін згорнути проект: кошти платників податків переважно витрачалися на "оборотку" для цілком стабільних підприємств, тобто нові робочі місця чи інвестиції мауже не створювалися.

Втім, після початку вторгнення Росії програма мала певний стабілізаційний вплив. З початку дії воєнного стану, за даними Мінфіну, було уже видано 106 млрд грн. пільгових позик, з яких 56 млрд. грн., тобто більше половини - це якраз "антивоєнні" оборотні кошти. Чи це були дійсно підприємства на межі банкрутства, чи просто крупний капітал скористався моментом для зменшення своїх видатків - питання відкрите.

В березні в Мінекономіки заявили, що будуть шукати шляхи розширення програми на інші "стратегічні" галузі. Фактично з антикризового заходу для стимулювання дрібного підприємництва пільгові кредити коштом платників податків (а після початку вторгнення - міжнародних донорів) перетворюються на розпорошену підтримку всієї економіки без жодних розумних обмежень.

За словами Шмигаля, цього разу програму розширюють, аби ТЕЦ і ТЕС могли відновити пошкоджене через бойові дії обладнання.

Згідно з повідомленнями ДТЕК, з вересня 2022, коли почались перші атаки на енергетику, і до початку травня їхні енергетичні об’єкти були обстріляні 32 рази. Структури ДТЕК контролюють три найбільших ТЕС на заході України - Бурштинську, Добротвірську і Ладижинську (входять до складу ДТЕК Західенерго), які забезпечують до 90% електроенергії для західних областей. До призначення прем’єр-міністром, а до того головою Івано-Франківської ОДА і віце-прем’єром з регіонального розвитку, Денис Шмигаль працював директором саме на Бурштинській ТЕС. Крім того, ДТЕК також належать Криворізька, Запорізька, Придніпровська та Курахівська ТЕС. Луганська ТЕС у Щасті зараз окупована.

За підрахунками Київської школи економіки, станом на лютий 2023 року прямі збитки ТЕС і ТЕЦ становили близько $2,6 млрд. При цьому, за даними ДТЕК, збитки на їхніх станціях станом на кінець березня сягнули 6 млрд грн. (близько $160 млн.), це всього 6% від усіх збитків в цьому секторі.

Рішення уряду Шмигаля про розширення програми на підприємства ДТЕК - дуже сумнівне з фінансової точки зору. Багаторічна монополія на багатьох ринках роками дозволяла бізнесам Ахметова генерувати надприбутки. Чого лише вартий фінрезультат Метінвесту за підсумками 2021 року - $4,7 млрд. чистого прибутку. Про схему Роттердам-плюс і надприбутки від неї для енергетичного підрозділу годі й говорити. Тож чи є сенс з такими фінпоказниками залазити в кишеню платникам податків? Та ще й через пільгові кредити, які призначені для невеликого бізнесу, який реально виживає.

ДТЕК Західенерго, що контролює три ТЕС на заході України, входить в топ-30 найбільших компаній за доходами за 2022 рік із оборотом в 36,7 млрд грн. При цьому вона отримала 1,4 млрд грн. чистого прибутку. Також "непогано" закінчили рік інші компанії Ахметова: "Нафтогазвидобування" з 18,9 млрд грн. чистого прибутку (!) стало взагалі найприбутковішою компанією України за 2022 рік, на 5-му місці - торговець електроенергією Д.Трейдинг (6,2 млрд грн. чистого прибутку), 1,6 млрд грн заробило ДТЕК Донецькі електромережі.

Очевидно, що з цими фінпоказниками енергетичний бізнес Ахметова не є найбіднішим в Україні. Тож відновлення пошкодженої інфраструктури, нехай і критичної, коштом платників податків і міжнародних донорів виглядає в таких умовах явно недоречним рішенням. Утім, цілком вписується в парадигму системного лобівання Шмигалем інтересів олігарха.

"Безкорисна" допомога

Від самого призначення колишнього топ-менеджера ДТЕК звинувачують у лобіюванні інтересів найбагатшої людини в країні. Основні галузі, де журналісти і експерти бачили слід такої "співпраці" - енергетика, металургія, залізничні перевезення, а також кадрові призначення (міністерка енергетики Ольга Буславець, в. о. директора АТ "Оператор ринку" Роман Сутченко, радник прем’єра Ігор Маслов - усі працювали до цього в ДТЕК).

Серед відверто лобістських рішень в енергетиці - підвищення "зеленого" тарифу для об’єктів відновлюваної енергетики, де компанії Ахметова є ключовими бенефіціарами. За словами екс-міністра Олексія Оржеля, керівництво галуззю чудово розуміло, що це не збалансує дорогу зелену енергію і надалі на ринку продовжували формуватися борги. У подальшому уряд розраховувався з Ахметовим за кредитні кошти міжнародних партнерів.

Також уряд Шмигаля погодився на пропозицію ДТЕК повернути державі шахти Добропіллявугілля, які енергокомпанія взяла в оренду у 2010 році на 49 років. Замість прозорого аудиту уряд вирішив сам заплатити Ахметову компенсацію з держбюджету понад 400 млн грн за нібито вкладені в шахти інвестиції. За словами Оржеля, з шахт просто "дістали" весь ресурс (сировину та обладнання).

Крім того, Шмигаль провів рішення щодо введення мита на імпорт вугілля з РФ у розмірі 65% у квітні 2020 року, що дало змогу Ахметову продавати більше свого вугілля на ринку. Примітно, що мита не поширювалось на вугілля антрацитових марок, яке ДТЕК імпортував зі свого шахтоуправління "Обухівське" у Ростовській області РФ на Луганську ТЕС.

Під час перебування на посаді міністра Ольги Буславець відбувалось лобіювання зменшення частки атомної енергії в балансі і збільшення виробітку ТЕС. Після того, як не спрацювало мито на вугілля (бо через низьку ціну на газ низка ТЕЦ і ТЕС почали переходити на блакитне паливо), уряд доручив Укренерго надавати перевагу при диспетчеризації саме станціям на вугіллі (тобто стимулювати попит на продукцію шахт Ахметова).

Останній крупний скандал довкола лобіювання Шмигалем інтересів Ахметова стосується схеми перепродажу електроенергії до Євросоюзу через Молдову (бо через відсутність відповідних рішень уряду прямий експорт в Румунію і Словаччину неможливий). Фактичний продаж у Румунії кінцевим споживачам здійснює європейський трейдер Ахметова - DTEK INTERNATIONAL. Через блокування прямого експорту і "молдовську схему" Україна недоотримувала 20 млн євро валютної виручки щодня (!).

Крім енергетики, Шмигаля також підозрювали в лобіюванні інтересів Ахметова на Укрзалізниці, де довгий час керівником був зручний для Метінвесту Володимир Жмак. Він підписав довгострокові контракти на забезпечення вагонами Метінвесту за цінами в 4-5 разів нижче ринкових, за якими, маючи надприбутки на руді, компанія Ахметова возила свої вантажі майже два роки фактично коштом Укрзалізниці. При цьому не постачати законтрактовані вагони було неможливо через високі штрафні санкції. Чому Шмигаль закривав на це очі - питання риторичне.

***

Ще на початку своєї кар’єри на посаді прем’єр-міністра Денис Шмигаль намагався якось заперечити зв’язки із найбагатшою людиною в країні. Проте згодом лобіювання її інтересів стали настільки очевидними і зрозумілими як для бізнесу, так і для політикуму, що спроби відхреститися від олігарха ніхто навіть не робив. Ініціатива з розширення пільгового кредитування на підприємства Ахметова коштом платників податків лише демонструє, що тренд відстоювання потреб і побажань підприємця головою уряду нікуди не дівся, і попри війну - лише прогресує.