Віталій Хомутиннік: кримінальний шлях до успіху стартапера та олігарха

Успішний бізнесмен, олігарх з «регіональним» минулим Віктора Януковича, стартапер та власник престижних компаній – сьогодні Віталій Хомутиннік намагається сховатися у тіні та перечекати війну в Україні у більш безпечних місцях на Лазуровому узбережжі.

Це у 2020 році українцям повідомляли, що ігровий стартап Віталія Хомутинніка Playco став «єдинорогом». Буцімто, стартап із виробництва мобільних ігор Playco залучив $100 млн за підсумками раунду фінансування і став «єдинорогом». Одним із його інвесторів є Cascade Investment Fund, власник якого — бізнесмен Віталій Хомутиннік.

Цікаво, що основним інвестором Playco виступає великий американський венчурний фонд Sequoia Capital. Серед інших фінансувальників стартапу такі іноземні фонди, як – Sozo Ventures, Raymond Tonsing's Caffeinated Capital, Keisuke Honda's KSK Angel Fund, Taizo Son's Mistletoe Singapore, Digital Garage, Will Smith's Dreamers, Makers Fund.

Але навряд чи поважні закордонні інвестори знають, як прокладав шлях до успіху простий хлопчина з Макіївки та на що був готовий майбутній олігарх та поважний власник стартапів.

Тернистий шлях через чужу кишеню

Історію Віталія Хомутинника наводить портал Антикор, переповідаючи, звідки бере свій початок шлях олігарза. А почався він у хаотичні 90-ті роки у Макіївці, де молодь, шукаючи дозвілля, об'єднувалась у молодіжні угрупування. Ці групи часто збиралися у гаражах, на недобудовах та дискотеках. У кожній з цих груп був "ангелок" - хлопець з дитячим обличчям, який увечері просив сигарету у незнайомців.

Його відмова або невеличкий штурханець ставали приводом для появи "старших товаришів", які вимагали пояснення за образу та відбирали цінності як компенсацію за моральну шкоду. У такій банді "ангелком" був Віктор Хомутиннік, вигідно використовуючи свій непримітний вигляд та практичний розум.

Юрій Владимирович Хомутинник, батько Віталія, працював керівником середньої ланки на місцевому заводі "Рембыттехника". Це підприємство займалося не лише ремонтом побутової техніки, але й незаконно виготовляло та ремонтувало ювелірні вироби. Між усіма обласними "Рембыттехниками" була налагоджена міцна зв'язка, про яку добре знала міліція.

Правоохоронці також були в курсі, що через заводи відбувалася переробка та продаж вкрадених коштовностей. Знаючи це, вони не втручалися у справи підприємства, оскільки ті, хто мали з ним справу, вели достатньо заможне життя. Родина Хомутинників спочатку жила в приватному будинку, а потім переїхала до новобудови у престижному районі міста. Після завершення 9 класів Віталій покинув школу, як говорилося, через проблеми із законом. Батько "відмазав" майбутнього народного обранця від кримінального покарання за завдання (у складі групи осіб) тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості неповнолітньому Віталію, використовуючи свої зв'язки та гроші.

Завдяки цьому, Віталій уникнув судимості, що згодом не стало перешкодою для його політичної кар'єри. На відміну від багатьох його друзів, які в кінцевому підсумку опинилися за ґратами, Віталій влаштувався в ДП "Спеціалізоване управління рекультивації і механізмами будівництва". Як стверджує сам Віталій, саме в цей період він заробляв на життя, працюючи човником і торгуючи турецьким ширпотребом.

Переломне знайомство

На ділі ж початковий стартовий капітал Хомутинника-молодшого був накопичений завдяки надходженням від бізнесу його батька та з допомогою дитячого друга Володі Лемешка, який фактично керував бізнесом Віталія. Захист від можливих проблем забезпечували зв'язки батька в кримінальному світі та друзі з молодіжних ОПГ.

Нині Віталій яскраво та кольорово розповідає журналістам про своє "круте" минуле у кримінальній Макіївці 90-х. Однак місцеві жителі добре пам'ятають, що тоді визнанням "крутості" користувались Вася Джарты та його хлопці з Гірницького району, Самвел Мартиросян зі своєю злочинною групою в Західному районі, а також вор в законі Едуард Брагінський, більш відомий у кримінальному світі як Чірік, який контролював Червоногвардійський район.

Переломним моментом у житті Хомутинніка стало знайомство з Володимиром Щербанем, амбітним політиком, який згодом стане губернатором Сумської області. Швидше за все, їхнє знайомство відбулося в елітному кафе «Шанс», відомому своїм розкішним декором, вишуканою меблями, уважними офіціантами та відмінною кухнею.

Володимир Щербань, який дотримувався політичного курсу свого прізвища-однофамільця Євгена, мріяв стати Президентом, але згодом, після року на посаді голови донецької обласної ради та обласної держадміністрації, під тиском Павла Лазаренка, перейшов до парламенту. У 1999 році він став губернатором Сумської області, взявши з собою надійних людей, серед яких був і Віталій Хомутинник.

На двох стільцях

У 1994 році була зареєстрована компанія «Каскад», де Віталій деякий час працював комерційним агентом, а у 1998 році став головою правління ЗАО «Каскад». Віталій отримав вищу освіту лише через два роки, завершивши Донецьку державну академію управління і отримавши диплом фінансиста-економіста.

Співзасновниками «Каскада» стали дитячий друг Володимир Лемешко та Володимир Логвінов, а пізніше до компанії приєдналася дочка Логвінова – Ольга, яка працювала бухгалтером. Починається оптова торгівля паливом, коксом, шахтним обладнанням, проводяться давальческі схеми переробки вугілля в кокс, гра з векселями та ухилення від сплати податків. Усе це вказує на впливового покровителя за лаштунками – Володимира Щербаня, який, схоже, впізнав у Віталіку бізнес-талант.

Контроль сім'ї над компанією розширюється, і Віталій стає генеральним директором на комбінаті "Спецодяг", де раніше працювала його мати – Валентина Іванівна. Маючи брата Юрія, про якого пізніше йтиметься, Віталій разом із ним також здобув сумнівну славу. Під впливом Хомутинника потрапляє цілий ряд комерційних структур. Прихід до влади Віктора Януковича не вплинув на позиції Хомутинника, який, як кажуть, зумів залишитися вигідно на двох стільцях. Спільний бізнес пов'язує його з Володимиром Щербанем, а політична кар'єра – з Віктором Януковичем.

У 2002 році Віталій Хомутинник успішно обирається народним депутатом Верховної Ради по Макіївці та переїжджає до столиці Києва. Там, через рік після переїзду, він одружується та купує розкішний пентхаус. Проте одна деталь викликає особливу увагу: новоспечений нардеп переоформлює квартиру на свою дружину та реєструється як «бездомний іногородній депутат». В результаті, протягом часу він вибиває собі трьохкімнатну квартиру на Позняках. Щоб збільшити житлову площу, він там реєструє свою матір та брата Юрія, який був помічений у викраденні дорогих автомобілів.

Родинний тягар

Народний депутат Геннадій Москаль, відомий своїми скандальними заявами, назвав Юрія Хомутинника, рідного брата Віталія, главою банди автовикрадачів. За його словами, у січні 2008 року у однієї жительки Києва було викрадено дорогий автомобіль «Бентлі Континенталь». Через деякий час потерпілій запропонували повернути машину за викуп у $125 тисяч. Власниця, Юлія Колесникова, подала заяву в міліцію. На наступний день співробітники київського УБОПу затримали викрадачів під час передачі викупу. Ними виявилися Юрій Хомутинник та його спільник Олександр Коваленко.

Затримані визнали свою провину, адже відмовлятися було марно – проти них були як аудіо, так і відеодокази злочину. Під час обшуку в Юрія було знайдено посвідчення народного депутата на ім'я Віталія Хомутинника, що додало історії певного колориту. Надалі відбувається дещо дивна подія: під час спроби затримання третього члена банди міліція проводить неуспішну операцію, яка завершується втечею Юрія Хомутинника.

Обставини вказують на невипадковість цього інциденту. Постає питання: чому брат мільйонера, на якого, згідно зі слів Віталія, були оформлені макіївські фірми, займався відвертим злочином? Відповідь полягає у недостовірності заяви: всі фірми були оформлені на батька та самого Віталія Хомутинника. Через недовіру до Юрія у справах, він вирішив зайнятися власним, на його думку, прибутковим бізнесом.

Пацан прийшов до успіху

Розслідування порталу Антикор зауважує, що навіть значний бізнес не заважає займатися явною кримінальною діяльністю. У 2005 році депутат Севастопольської міськради Микола Стефлюк стверджував, що Віталій Хомутинник намагався відібрати у нього та його російського партнера Анатолія Загорського аквапарк, який в той час був ще на стадії будівництва.

Партнер Стефлюка раптово зник, хоча пізніше його бачили в Росії. Він був цілий і неушкоджений, але дуже наляканий. Рейдерська історія так і не отримала продовження. Ймовірно, питання було вирішено швидко і безшумно, адже народному депутату ніяк не можна було псувати свою «білосніжну» репутацію.

Диктаторські закони

Віталій Юрійович особливо не любить, коли йому нагадують про неприємні сторінки його біографії, особливо коли йдеться про його роль у прийнятті диктаторських законів, що сталося 16 січня минулого року.

Народний депутат Хомутинник навіть вигадав новий термін, який озвучив з трибуни парламенту — «синдром голосування 16 січня», який тепер використовується як інструмент тиску. Згідно з цим підходом, той, хто згадує минуле, не може розраховувати на добре. А яка вже тут різниця, що через такі дії загинуло кілька життів, які перетворилися на тисячі? Хто буде зважати на це, коли на кону стоїть така важлива мета, як «Економічний розвиток»?!

«Може, не варто було тоді голосувати? Може, і зараз не варто йти на вибори? Може, варто було зробити в житті хоча б один правильний вчинок — і відступити?» — звертається до пана Хомутинника користувач під ніком Alex Sherenok на його сторінці в «Фейсбуці».

Політик навіть не відповідає на такі докори. І справді, навіщо сперечатися з людиною, яка не посвячена в нюанси великої політики та механізми заробітку грошей з повітря лише за допомогою депутатського значка? Адже реальні правила гри мало що мають спільного з публічними деклараціями політика. І люди, які залишаються в тіні, часто мають багато впливових осіб, правильно розставлених у ключових точках системи влади.

Бізнес на відкатах

У 2013 році журналісти охрестили Віталія Хомутинника головним збирачем «відкатів» з компенсації ПДВ, при цьому процентна ставка «відкату» варіювалася від 25% до 70% від суми. Згідно з повідомленнями, саме Хомутинник придумав інший метод «стрижки» підприємців: брав 0,5-0,7% з обороту компанії за прийняття її податкової звітності. Ясно, що основна частина цих «відкатів» лягала в кишені «сімей», хоча і до рук основного збирача (та автора схеми) також прилипало чимало.

Що ж вражає найбільше, так це те, що після Майдану, коли в країні змінилася влада, Хомутинник все ще залишається «податковим рішалою». Тепер він, звісно, не збирає «відкати» з інших, але успішно допомагає своїм компаньйонам, а також собі, отримувати компенсацію ПДВ. Завдяки його зусиллям, лише у 2017 році компанія «Кернел» Олега Бахматюка, співвласником якої тепер є Хомутинник, отримала від держави 7 мільярдів гривень компенсованого ПДВ.

У цьому йому допомагали члени аграрного комітету Ради Олексій Мушак і Олег Кулініч, помічники депутата Кулініча Юлія Мовчан і Олена Києвець (також засновники «Української аграрної асоціації»), голова Громадської ради при податковому комітеті Ради Мар'ян Заблоцький.

Цей випадок виявив лише вершину айсберга, адже, згідно з інформацією від джерел журналістів, у період 2015-2016 років Хомутинник мав набагато більше можливостей з ПДВ, коли ДФС України очолював його «дружбан» Роман Насиров – призначення якого Хомутинник лобіював, серед інших, навесні 2015 року.

Після другого Майдану "горіхові схеми" Віталія Хомутинника вже здійснювалися за допомогою Володимира Скоробагача, харківського "мясного олігарха". Їхня співпраця розпочалася ще у 2005 році, коли Скоробагач став членом правління відділення "Молодих регіонів". У 2014 році Скоробагач потрапив під "сміттєву люстрацію", але це не вплинуло ні на його бізнес, ні на соціально-політичний статус (зараз він є заступником голови Харківської облради).

У 2015 році Хомутинник і Скоробагач продовжили свою діяльність у "горіховому" бізнесі, організувавши її через спеціально створений «Трудово-реабілітаційний центр воїнів АТО» (що є проявом цинізму). А в 2016 році "горіхові долари" почали відбирати у них представники уряду Гройсмана.

Сьогодні Віталій Хомутиннік не спокійно живе своє найкраще життя на Лазуровому узбережжі чекаючи, поки війна в Україні закінчиться. Він поки не бере участі у політиці, не поспішає з гучними заявами та займається закордонним бізнесом. Навряд чи партнери екснардепа здогадуються, які цікаві історії приховує колишній регіонал та кому вони тиснуть руку на зустрічах.