Павло Фукс мріє про повернення: "розчохляє" своїх друзів

Про це повідомляє американське видання "Іntpolicydigest", пишуть Акценти.

Бурхлива кар’єра Фукса почалася в пострадянській Росії, де він став відомим як політичний агент і лобіст, маневруючи через альянси в глушині російської політики. Його дії часто підкреслювали безпринципність російського політичного лобізму. Павло Фукс раніше очолював московську MosCityGroup - нині неіснуючу компанію з нерухомості. В Росії його прозвали «найомник» - за свою схильність переходити на бік конкуруючих бізнес-, кримінальних і політичних угруповань, діючи як універсальний оперативник для того, хто запропонує найвищу ціну. Фукс відомий своєю суперечливою кар'єрою, зокрема: він стверджував, що був посередником у угодах з такими фігурами, як обраний президент Дональд Трамп і Руді Джуліані, проте зрештою все закінчилося кримінальними звинуваченнями та низкою судових позовів про шахрайство.

Перебуваючи під пильною увагою за ймовірну злочинну діяльність у різних частинах світу, Фукс нібито намагається надавати інформацію різним західним агентствам, причому його розкриття стосується високопоставлених осіб, зокрема колишнього президента України Віктора Януковича, ув’язненого олігарха Ігоря Коломойського, екс-міністра України МВС Арсен Аваков та мер Києва, легенда боксу Віталій Кличко. Навіть Віталій Хомутиннік, колишній політик, підозрюваний проросійський, виявляється заплутаним у павутині Фукса. Хомутиннік оселився в Англії, зберігаючи партнерські стосунки з Фуксом, який втратив значну частину свого багатства через західні санкції та активи, конфісковані в результаті війни.

У 2015 році Фукс перетнувся з Веронікою Мудрою, американською захисницею прав жінок, після переїзду в Україну після краху його російських підприємств. Мудра, яка очолює White Ribbon USA, організацію, що підтримує жінок, що постраждали, згадує вороже ставлення Фукса до її адвокатської діяльності, звинувачуючи його в тактиці залякування. Вона малює Фукса як людину, яка, як і багато інших у злочинному світі Росії, підтримує репутацію женоненависника та насильника. «Насильство - це все, що він знає», - наполягає Мудра, описуючи свій світогляд як такий, що цінує агресію як ознаку влади.

Ольга Лаутман з Центру аналізу європейської політики та експерт із східноєвропейської організованої злочинності сказала The Daily Beast, що персонаж Фукса є синонімом гангстеризму. Андерс Ослунд, шведський аналітик щодо олігархів, нарікав на те, що західні уряди неадекватно координують санкції, що часто дозволяє таким діячам, як Фукс, використовувати прогалини.

Фукс став однією з багатьох фігур, що перетинаються між злочинністю та політикою. Його імперія розвалилася, коли світові фінансові ринки зазнали краху, що змусило його приєднатися до стратегічних інтересів Росії та дозволило йому впливати на російські наративи, які намагалися виправдати вторгнення Володимира Путіна в Україну в 2014 році.

Перехід Фукса від бізнесмена до сумнівного інформатора втілює в собі прагматизм виживальника, який перебуває між беззаконням і шпигунством. Його сага ілюструє, як західні спецслужби можуть використовувати оперативників із скомпрометованим минулим, ризикуючи піддатися маніпуляціям з боку своїх інформаторів. Він розкриває суворий вимір сучасної розвідувальної роботи, де моральна двозначність часто підживлює короткострокові цілі.

Хоча Фукс представляє зовнішній образ законного бізнесмена, повний вплив його подвійних оборудок залишається незрозумілим. У той час як влада США розправляється з іншими торговцями розвідувальними даними, передбачувана роль Фукса як інформатора викликає значні етичні питання щодо пріоритетів, стратегії та нагляду розвідки на заплутаній глобальній арені.