На Полтавщині суд визнав невинним чоловіка, який відмовився їхати на фронт. Суддя не отримав документів та засумнівався у законності дій працівників ТЦК та СП.
Зіньківський районний суд Полтавської області виправдав ухиліста, який отримав кілька повісток. Суд визнав його невинним, обґрунтувавши своє рішення на 35 сторінках.
Про це стало відомо із вироку Зіньківського районного суду.
Мільярдна контрабанда під прикриттям кондитерського бізнесу: за які гроші Геннадій Вацак купує собі Rolls-Royce та Bentley
У Кременчуцькій міській раді гадають, як вкрасти бюджетні кошти
Криптопіраміда "DeHealth" тісно переплелася з криміналом: що відомо про власників Анну Бондаренко та Дениса Цвайг
"Все ненатурально, зубы вставные, другое лицо": Алла Пугачева изменилась до неузнаваемости
Як справа виявилася в суді
Як відомо, ще наприкінці грудня 2022 року військово-лікарська комісія визнала обвинуваченого придатним до служби у ЗСУ, а в січні та березні йому вже вручили повістки для відправки до військової частини, проте чоловік проігнорував усі повідомлення та не з'являвся на виклики.
Отже, справа дійшла до суду, де він визнав себе винним, але скаржився на «недбалість лікарів», оскільки він поінформував їх, що має плоскостопість, а вони не реагували.
Виправдувальний вирок ухилисту
Однак судом було висунуто низку причин, які беззастережно виправдовують військовозобов'язаного. Суддя констатував, що у матеріалах справи відсутні:
- оригінал порядку денного або розписки про його отримання;
- наказ про оголошену загальну мобілізацію;
- інформація про перебування військовозобов'язаного на обліку.
Також там заявили, що судді не змогли ознайомитися з копією ув'язнення військово-лікарської комісії. Крім того, суд не побачив доказів того, що розпорядження працівників ТЦК та СП були законними. Далі - краще
«Закон про мобілізацію» не є обов'язковим для виконання
- Так, люди вільні від народження, ніхто не має права порушувати їхні природні права.
- у працівників та держслужбовців ТЦК та СП немає повноважень комплектувати ЗСУ, а лише відповідно до законодавства про працю, за трудовим договором, який має бути добровільним рішенням такого найманого працівника. Примус до трудового договору є формою рабства
- «Так звані «Закони» та «Укази Президента», у тому числі (..про мобілізацію, введення ЗС, про використання ЗСУ), які легітимуються під виглядом Законів є авторськими творами, не мають конституційного підґрунтя, не є законами по суті, не є обов'язковими для виконання народом, є офертами від суб'єкта, що надає послуги з держуправління.
- Ці «нормативні акти» мають статус застосовуваних, а не є законним чинним законодавством».
